Екскурсії, які захоплюють дух

+38 (067) 273 33 81
Viber:
+38 (067) 8-111-222
office.feel.ua@gmail.com

м. Львів
вул. Дорошенка 75
Пн-Пт: 10.00-18.00
Сб: 11.00-15.00

  • Привиди Львівської Опери

Привиди Львівської Опери

Театр – місце, де сценічні драми переплітаються із драмами реальних людських доль, де трагедія і комедія живуть поряд, де від злету до падіння один крок. Кожен театр приховує в собі безліч історій, у кожному з них у тінях від софітів ховаються привиди минулих епох. Львівський оперний театр – не виняток.

 

Зиґмунт Ґорґолевський

На фото: Зиґмунт Ґорґолевський, автор будівлі Львівського оперного театру

 

На фото: спорудження Оперного театру

(1845 - 1903)

В кінці ХІХ століття у Львові реалізовувався грандіозний будівельний проект – засклеплення річки Полтви у підземний дощовий колектор і оформлення нового центрального проспекту над нею. Найкращі архітектори працювали над будівлями, які мали оточувати проспект. Найпочеснішим і найважчим завданням було проектування  завершення проспекту – будівлі нового Міського театру. Він мав бути розташований на острові, утвореному після штучної зміни русла Полтви, на дуже вологому ґрунті. Сусідній театр Скарбека з цієї ж причини опирається на 16 тисяч дубових паль.

В 1895 році провели конкурс. Журі було вражене проектом, надісланим невідомим архітектором з Ляйпціга – театр пропонувалось розмістити на подушці із залізобетону, на той час дуже новітнього матеріалу, що лише починав входити у вжиток. Було також кілька інших неординарних рішень, які привертали увагу. За проект проголосували одноголосно.

Після конкурсу виявилось, що автором проекту був шанований і знаний архітектор ЗиґмунтҐорґолевський, який не хотів, щоб його видатне ім’я вплинуло на об’єктивність конкурсу. Ґоґолевський, уродженець тієї частини Польщі, що належала тодіПрусії, був довгий час офіційним архітектором королівських палаців в Німеччині. У 1893 Ґорґолевський переїжджає до Львова уже в статусі видатного архітектора і очолює новостворену художньо-промислову школу. Пізніше учні школи братимуть участь у оформленні інтер’єрів нового театру.

Театр спорудили всього за три роки, і вже у 1900 році відбулося урочисте відкриття. Але у 1903 у конструкції з’явилися тріщини. І того ж року помер сам Ґорґолевський. Це призвело до виникнення популярної легенди, наче б архітектор з розпачу покінчив з життям. Проте насправді Ґорґолевський втратив дружину і доньку, і слабке його серце не витримало ударів долі. Творіння ж його після деякого ремонту вистояло століття, не похитнувшись, і продовжує радувати львів’ян і гостей міста своєю довершеною красою.

 

Соломія Крушельницька

 

На фото: Соломія Крушельницька в ролі Чіо-Чіо Сан

На фото: Соломія Крушельницька в українському строї

  

На фото: Соломія Крушельницька в інших сценічних образах

(1872 - 1952)

1904 рік, Мілан. Композитор Джакомо Пучіні прибуває в LaScalaзаздалегідь, і нервово ходить поміж рядами в очікуванні прем’єри. «Мадам Батерфляй» – його найкраща опера, вистраждане дитя, яке має принести йому грандіозну славу. Він вірить в це. Проте все стається по-іншому. Вже з першої дії публіка в залі починає свистіти і протестувати. Актори лише великим напруженням волі доводять спектакль до завершення. Новина про велике фіаско відомого композитора миттєво розлітається по всіхусюдах. Пучіні у розпачі. І тоді його друг і видатний диригент АртуроТосканіні дає доленосну пораду – взяти на головну роль українку Соломію Крушельницьку, що на той момент вже здобула собі славу в Європі.

Соломія – проста сільська дівчина з багатодітної священицької сім’ї. З дитинства вона захоплюється музикою і вирізняється своїм голосом, годинами просиджує за фортепіано. В 19 років вона приїжджає до Львова, щоб зустріти свою долю. На вступному екзамені в консерваторію вона настільки вражає професора Висоцького, що її приймають без документів, які не встигли вчасно надіслати.

По закінченню консерваторії Соломія дебютує на сцені львівськоготеатру. Незважаючи на хвилювання, виступає вона чудово. Публіка в захваті. На наступний день львівські газети рясніють захопленими відгуками. Після першого тріумфу Соломія їде навчатись в Мілан. На момент, коли Пучіні переживає своє фіаско, Крушельницька вже встигає заслужити любов у європейської публіки. Але справжній тріумф і Соломії, і самого Пучіні прийде тоді, коли вона вийде на сцену у ролі Чіо-Чіо Сан.

Навряд чи можна знайти два більших контрасти, ніж реакція публіки на першу і другу постановки «Мадам Батерфляй». Звичайно, ця заслуга належить не лише Крушельницькій, Пучіні працював над оперою перед тим, як винести її на суд публіки вдруге. Проте саме вона приносить опері шалений успіх і стає її символом. Того дня Крушельницьку і Пучіні викликають оплесками на сцену 17 разів. Після першого тріумфу Соломія подорожує із оперою по всьому світу – це її сто вечорів «Мадам Батерфляй». По тому вона відмовляється від ролі.

По завершенню театральної кар’єри Соломія продовжує виступати уже з концертами, на яких завжди виконує українські пісні – навіть у російському імператорському палаці перед Миколою ІІ, у країні, де українська мова заборонена. Живе Соломія в Італії, проте про батьківщину не забуває. Часто навідується в гості, підтримує дружбу з Іваном Франком.

У 1939 році Соломія повертається в Україну. Її наздоганяє по п’ятах Друга світова війна. І під час першої радянської окупації, і після війни влада дивитиметься на Соломію дуже косо, адже вона бачила інший, «буржуазний» світ. Проте їйдопомагає Василь Барвінський, директор консерваторії, який приймає її на посаду професора співу. До останніх років вона зберігає молодість душі і на своєму останньому виступі у 1949 році все ще проникає слухачам у душу своїм співом. Через три роки Соломію поховають на Личаківському цвинтарі поруч з Іваном Франком та іншими видатними львів’янами. Як і автора театруЗиґмунта Ґорґолевського.

 

Олександр Мишуга

    

На фото: Олександр Мишуга у різних сценічних образах

(1853 - 1922)

1884 рік, Львів, театрСкарбека. За квитками – величезна черга, адже приїжджає з виступом «король тенорів» Олександр Мишуга. Можна почути, як чоловік у черзі до каси говорить своєму другові: «Мені не віриться, що це той самий несміливий хлопчик, якому ми кілька років тому збирали гроші на навчання». Незабаром Мишуга стане одним із найдорожчих оперних виконавців в Європі.

Народився майбутній оперний король у маленькому селі Виткові в бідній родині. У три роки втратив матір, і батько ледве зводив кінці з кінцями. Пізніше він привів у дім мачуху. Вона була доброю жінкою, але у неї були свої діти, і вона теж ледь давала собі раду. Хтозна, чи дожив би хворобливий Сашко до дорослого віку, якби його не виходжувала старша сестра.

Одного разу батьку родини наснився віщий сон. До нього прийшов чоловік у білому і наказав на храмове свято поїхати до Львова у собор Юра, і взяти з собою дітей. Так він і зробив. У церкві хор дуже гарно співав, і малий Сашко теж почав підспівувати. За це його одразу помітив старший дяк, запропонував батькові залишити хлопчика в місті на навчання і допоміг влаштуватися в бурсу. Тут Мишуга розпочне свою музичну кар’єру. Проте хлопець продовжує жити у бідності, красномовною ілюстрацією якої є той факт, що його не взяли до армії через недостатню вагу.

1880 року Мишуга дебютує на сцені. Він співає настільки добре, що йому рекомендують продовжити навчання в Італії. На харчі, дорогу і проживання гроші йому збирає ціла громада. Він обіцяє все повернути і не забуває своєї обіцянки. Після навчання Мишуга виступає в Варшаві і вражає публіку. Він їздить з гастролями по всій Європі, його називають золотим тенором, йому платять вдвічі вищі гонорари, ніж більшості оперних виконавців. Проте здобувши славу і ставши казково багатим, Олександр Мишуга продовжує жити дуже скромно, цурається показної розкоші і всі свої кошти перераховує в Україну на благодійність. Він допомагає Івану Франку видати збірку «Зів’яле листя».

Коли його запитують, чому він не повертається на батьківщину, Олександр відповідає, що тільки виступаючи по театрах на чужині, може бути корисним для української громади. Повернеться Мишугадодому лише після смерті – його тіло перевезуть з Німеччини і поховають у його рідному селі Виткові.

 

Читайте також: